Вітальне слово
Високопреосвященнішого Антонія,
Митрополита Хмельницького і Старокостянтинівського
на засіданні круглого столу «Великодня веселка»
Хмельницький інститут МАУП
15 травня 2008 року

Христос Воскрес!

Дорогі учасники і гості засідання круглого столу, браття і сестри!
Тарас Шевченко порівнював красу і мальовничість українського села з писанками, що були з давніх-давен синонімами Воскресіння, вічності, а також Батьківщини, сили і незнищенності нашого народу. Писанка, як і вишиваний рушник, є символом України, оберегом на цій землі.
Ще в дохристиянський період у слов'ян існував звичай: весною, коли святкувався прихід нового року, дарувати один одному «красні яєчка» — крашанки. Цей обряд був пов'язаний з народними уявленнями про яйце, що було символом весни, сонця, перемоги життя над смертю, весняного відродження природи.
Давні єгиптяни уявляли Всесвіт в образі яйця. Ще в стародавні часи, задовго до народження Христа, азійські і семітські народи в день, коли починався новий рік, мали звичай класти на стіл варені фарбовані яйця. Такими ж яйцями в цей день вони обдаровували своїх благодійників.
Фарбували яйця переважно в червоний колір, можливо тому, що кельти цей колір вважали найкращим. А кельти, як відомо, мали культурний вплив і на малоазійські народи. Новий рік за тих часів починався з весняного рівнодення — саме з того часу, коли християни започаткували Великдень. (Великдень був офіційно встановлений імператором Феодосієм II (408—450 рр.).
Пофарбовані великодні яєчка — крашанки — це символ пробудження весняних сил природи для нового життя; ілюстрація євангельського Воскресіння із мертвих. Великодня крашанка або писанка — чудовий подарунок друзям, незмінна складова найбільшого християнського свята - Великодня.
На Великдень люди несуть до церкви разом з пасками крашанки і писанки і, освятивши їх, радісно повертаються додому.
Існує життєпис Святої Марії Магдалини, згідно якого вона вітала з червоним яйцем – знаком воскресіння з мертвих Христа Життєдавця та радісними словами «Христос Воскрес!» кесаря Тиверія. Передання доносить до нас історію про те, що у руках Святої Марії Магдалини яйце само стало червоним у доказ імператору-язичнику правдивості проповіді про Христа Воскреслого.
Наш боголюбивий народ вніс у благочестивий християнський звичай робити на Паску крашанки чимало нового, суттєво збагативши його. Зі звичайної приналежності Пасхального столу писанка стає в Україні витвором мистецтва.
Українська писанка – окрема сторінка історії нашого народу. Створюючи цей символ життя і Пасхальної радості, майстри-писанкарі вкладали у своє мистецтво всю душу, усю майстерність, доводячи до досконалості розмаїття ліній та орнаментів, передаючи за допомогою фарб колоритність життя.
Сьогодні, зокрема на нашій виставці майстрів-писанкарів, ми з захопленням розглядаємо ці маленькі шедеври і милуємося створеною талановитими людськими руками красою, яку наш народ у дні Великодніх свят приносить в дар Богові.
В християнські часи люди почали вірити, що їх оселі та господарство освячені в Церкві Пасхальні яйця будуть боронити від усього лихого: по вірі наших побожних предків, яйце рятувало дім від пожежі, допомагало худобі від хвороб, оберігало врожай від граду.
У середні віки яйце стало символізувати Воскресіння. У XIII ст. в Європі існував звичай вішати в соборах розписані сріблом і золотом страусині яйця. Прикрашені курячі яйця вперше з'явились у Франції. Вони користувались великою популярністю при дворі Людовіка XIV. Відомі художники того часу розписували яйця, які потім король дарував своїм фаворитам.
Археологічні розкопки в Україні (на Полтавщині та Київщині) виявляли не раз глиняні фарбовані яйця. Отже, можна здогадуватися, що звичай робити крашанки, а можливо, й писанки, прийшов до нас зі Сходу від персів. Хоча цілком міг прийти і з Заходу.
У Росії декоративні великодні яйця виготовляли і сільські умільці, і ювелірні фірми. Вони виготовлялися з кістки і дерева, з порцеляни і кришталю, а в кондитерських продавали шоколадні і цукрові яйця. Перші яйця з «сюрпризами» з'явились у Франції у XVIII ст., а потім їх почали виготовляти також в інших країнах.
Неперевершеним шедевром ювелірного мистецтва є серія Імператорських Великодніх яєць, виготовлена Будинком Фаберже. Найвідомішим із усієї серії є Коронаційне яйце 1897 р., яке Микола II подарував імператриці Олександрі Федорівні у перший Великдень після коронації. На верхній частині яйця — монограма з діамантів і рубінів, а всередині вишуканий сюрприз — коронаційна карета. Копія карети повторює оригінал навіть у такій деталі, як підніжка, яка відкидається, якщо відкрити дверцята. П'ятнадцять місяців копіткої праці потрібно було для виготовлення такої точної копії. Керівником створення Коронаційного яйця та багатьох інших видатних творів був талановитий майстер Михайло Перчин.
У кількох Імператорських яйцях знаходились механічні сюрпризи. У кроні апельсинового дерева, наприклад, ховався соловейко, і варто було лише повернути один із апельсинів, як він починав співати.
В яйці з нефриту під назвою «Братки» знаходилася золота тринога із серцем, на якому було розташовано одинадцять червоних медальйонів з монограмами. Якщо натиснути на кнопочку, вони розкриваються, і тоді видно портрети кожного з членів імператорської сім’ї.
Неперевершеним було і яйце «Конвалії», яке утримувало в собі сюрприз — три мініатюрні портрети: Миколи II і великих княгинь Ольги та Тетяни. Процес створення всіх імператорських пасхальних дарунків оточувався таємницею, а представлення чергового шедевру перетворювалось у справжню церемонію.
Для простого народу доступним було лише фарбування та розписування яєць, тому кожна країна має не тільки свої вірування, легенди, звичаї та обряди, а й свої улюблені, найчастіше рослинні, барвники. Найвідомішим нашим барвником є лушпиння цибулі, що дає широкий спектр червонувато-коричневих відтінків. В Угорщині, наприклад, це яблуня, з кори якої добувається коричневий барвник, а з лубу — жовтий; у Сербії використовується корінь чихавки; у Франції листя артишоків, корінь кропиви і бруньки тополі.
Найпоширеніший колір для фарбування крашанок — червоний. Але на Сході переважає золотаво-жовтий шафрановий колір. Шафран — це дуже відомий рослинний барвник, що надає яйцю не тільки незрівнянного золотого відтінку, але й великої цілющої сили, що, як зазначають дослідники, позитивно впливає на органи травлення людини, а через них у цілому і на весь організм. Отже, при виборі барвника потрібно виходити не тільки з його естетичного вигляду, а й брати до уваги, як радять народні умільці-писанкарі, і ті складники, що оздоровлюють людину.
Я закликаю Боже благословення на роботу нашого вченого зібрання.
Хотілося б, аби наші діти, за допомогою ось таких просвітницьких і місіонерських заходів навчилися поважати все те добре, чисте, світле, що створювали минулі покоління, і шанували залишену ними багату спадщину, берегли народні звичаї, вміли бачити красу нашої землі і з повагою ставились до неї. Щоб жили для творчості і добра.
Дякую за увагу!