Доповідь з нагоди 5-ти річного Ювілею створення Держдепартаменту України з питань виконання покарань

Вельмишановний Пане генерале, шановні панове офіцери – працівники карно-виконавчої системи, ветерани, гості…

Вітаючи Вас з 5-ти річним Ювілеєм з дня створення Державного Департаменту України з питань виконання покарань, хочу зазначити особливо важливу роль активної співпраці Держдепартаменту з Православною Церквою, роль саме духовного впливу на тих, хто скоїв злочин, впливу на їх душі, серця.

Церква Христова закликає усіх Своїх чад бути законослухняними (послання Св. Ап. Павла до Римлян, 13,1), віддаючи “кесарю кесареве, а Богу Боже” (Лк. 20, 25). Але людська гріховність спонукає людину на злочини – порушення границь морального та Державного законів.

Якщо глибше підійти до проблеми злочину, ми мусимо констатувати, що він зароджується в душі, Сам Господь у Євагелії від Матфія говорить: “З серця людини йдуть злі думки, вбивства, перелюб, крадіжки…” (Мф. 15, 19), часом, звичайно, джерелом злочинів стають і соціальні, економічні та політичні умови.

Тож, хочу особливо наголосити, що сьогодні немає суто державних, або суто церковних проблем – є проблеми спільні, які ми спільно й мусимо вирішувати, тому що Держава та Церква завжди йшли поруч, Держава, яка намагалася прожити без Церкви довго не існувала, а членами і Церкви і Держави є водночас ті ж самі люди і тому задачі перевиховання та кари злочинців, протистояння та попередження злочинів не стоять лише перед пенітенціарними закладами, або лише перед Державою – ці задачі стоять і перед усім народом, а значить і перед Церквою.

І тому саме Церква сьогодні покликана активно поновлювати взаємодію особливо зі школами, армією та органами кримінально-виконавчої системи. Адже при відсутності в людини позитивного морального ідеалу, який Православіє являє в Особі Господа Ісуса Христа та Святих угодників Божих, ніякі методи ні примушування, ні погроз та кари не зможуть зупинити злої волі. Щоб були помітні результати “зовні”, потрібно виховувати людину “зсередини”…

Зважаючи на вищесказане, ми повинні прикладати спільних зусиль на проповідь Слова Божого і в Ваших закладах і нехай зі 100 злочинців покається в гріхах та стане на істиний шлях лише один – і це вже буде добрим показником позитивного впливу на людську душу саме проповіді добра та любові.

Сьогодні Церква звертає особливу пастирську увагу на дбайливе та чуйне відношення до злочинців, які відбувають строки в колоніях та тюрмах. Жорстоке відношення до них здатне породити, або штовхнути їх на нові злочини.

Зі сторони Церкви я сьогодні закликаю усіх пам’ятати, що основний зміст покарання не в виправленні людини, слово “виправлення” якось не дуже вичерпує виховну роль, краще сказати у допомозі – допомозі стати на новий життєвий шлях - шлях покаяння, бажання почати нове життя…І у цьому мета Церкви та Держави одна: Церкви – вилікувати гріховну виразку; Держави – змінити злочинця, допомогти йому стати на новий життєвий шлях з новими орієнтирами, без порушення закону.

Коли ж вже неможливо морально вплинути на людину, коли ця людина вже безповоротно стала на шлях бандитизму та насильства, тоді, щоб запобігти новим злочинам, її просто краще ізолювати від суспільства, деструктивним елементом якого вона стає, створивши злочин.

Церква не виступає судьою людини, але лише турбується про її душу і саме тому розуміє кару не як помсту, але як метод внутрішнього очищення падшої людини.

Так, з точки зору Церкви, позбавлення волі повинне дати людині можливість переоцінити власне житття, щоб повернутися на свободу внутрішнє новою, а праця, в ідеалі, повинна виховувати в душі звичку до порядку та відповідальності.

Церква сьогодні активно співпрацює з кримінально-виконавчими органами цю співпрацю регламентує двостороння Угода, яка підкріплена Конституційними правами людини, Законом України “Про свободу совісті та релігійні організації”, Європейськими в’язничними правилами...

У християнстві ж, взагалі, добре відношення до узників має глибоке коріння.

Сам Господь порівнює благодіяння позбавленим волі з служінням Богу (Мф. 25, 36). Історія Церкви хранить безліч випадків Божественної допомоги людям, які знаходилися під вартою.

Церква з давніх давен відносилася з особливою увагою до падших. Свт. Інокентій Херсонський, відвідуючи Вологодську тюрму казав такі слова: “Не для обличения вас мы пришли сюда, а чтобы преподать вам утешение и назидание. Видите сами, как Св. Церковь со всеми Таинствами своими приблизилась к Вам, не удаляйтесь и Вы от нее, приблизьтесь к ней верою, покаянием и исправлением своих нравов… Спаситель и теперь простирает со креста руки ко всем кающимся; покайтесь и Вы…”

Сьогодні відрадно бачити, що заботами Держдепартаменту з питань виконання покарань Хмельницької області у місцях позбавлення волі є 3 храми, де проходять Таїнства і Богослужіння, священики можуть тут молитися разом з позбавленими волі, розповсюджувати літературу.

Ми сьогодні мусимо чітко усвідомлювати, що немає чужої біди і болю, якщо ми люди віруючі, ми знаємо, що і радості і біди у нас спільні, лише торкаються вони не всіх водночас, а Св. Церква радіє радістю Небесною і про одного грішника каючогося (Лк. 15, 10), тож Вона усім простягає руку допомоги.

Тож, сьогодні, у день Вашого досить скромного – першого 5-ти річного Ювілею, коли вже можна підвести певні дуже позитивні підсумки, я запевняю усіх Вас у щирих і щоденних молитвах Церкви та закликаю на Вас Боже благословення – нехай Всемилостивий Господь благословляє Вас та допомагає у Вашому нелегкому служінні на благо України та її народу!

Керуючий Хмельницькою Єпархією УПЦ

АРХІЄПИСКОП ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І ШЕПЕТІВСЬКИЙ