«Шановні організатори виставки, дорогі браття і сестри!

Від імені віруючих людей Хмельниччини, я висловлюю Вам щиру подяку за проведені дослідження і організацію важливої виставки «Розсекречена пам'ять», яка презентує сотні архівних документів служби безпеки України, які висвітлюють Голодомор на Україні 1932-1933 років!
Приведені у документах данні строкато свідчать про правдиві причини, геноциду проти українців та механізм, запущений тоталітарною машиною, який діяв бездоганно, несучи сльози, голод, смерть.
Воістину пригадуються слова Євангельські: “Бо у ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння...” (Мк.13,19).
Так, саме це судилося пережити нашому народові – фізичне винищення, страту голодом, від режиму, який розглядав людину лише як “коліщатко і гвинтик великої машини”, не бажаючи пам’ятати, що життя – це найвеличніший дар Божий, який перевищує будь-які земні цінності.
Православна Церква підносить щирі молитви за душі усіх невинно загублених голодом, свято зберігаючи пам’ять про кожне насильно відібране життя. Але бережімо її не для того, щоб сіяти зло й кликати до помсти! Святе Письмо ясно говорить: “Плачне з плачучими”, але “не будьте переможені злом” (Рим., 12; 15, 21). Справжнє почуття національної самосвідомості мусить спиратися на любов, а не вироджуватися на гордівливе, зверхнє домінування над іншими.
Гортаючи найтрагічніші сторінки нашої історії, потрібно справедливо зазначити, що український народ, незважаючи на усі випробування, зумів таки зберегти віру, яка, можливо, молитвами новомучеників та сповідників, що загинули у ті роки з іменем Христовим на вустах, сьогодні відроджується. Тож, наш борг перед минулим не розділяти, але з’єднувати, дбайливо созідати – великою силою любові. Гіркий досвід минулих літ свідчить про те, що людина без віри в Бога може лише заподіяти біль і страждання як собі, так і іншим.
Тож, голодомор – урок усім тим, хто і сьогодні продовжує сіяти сім’я безбожжя, розділення, смути.
Усім нам, зважаючи на трагедію 30-х років, необхідно міцно засвоїти цей урок історії і замислитися над тим, у чому ж таки полягає істинний сенс нашого буття, як не в людськості?
У той час, коли розум даремно намагається зрозуміти життя, любов нам доводить у чому є істинний сенс існування, а він: у несінні в світ світла, ім’я якому є «любов», від нього стає усе яснішим, світлішим, воістину осмисленим, у тому рахунку й сам сенс страждань!..
Нехай Всемилостивий Господь благословить усіх, хто причетний до організації виставки, яка слугує на благо народу, в ім’я відновлення справедливості і втраченої пам’яті!»