Високопреосвященніший Антоній
Митрополит
Хмельницький і Старокостянтинівський
Главная arrow СМИ о Владыке arrow Цвітуть осінні тихі небеса
Митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський

Содержание
Главная
Биография
Приемная
Награды
Послания
Интервью
Поздравления
Книга
СМИ о Владыке
Обращения
Карта сайта
Контакты
Труди Митрополита Антонія

«З молитвою та смиренням…»

Пожертвование

Управління Хмельницької Єпархії
Української Православної Церкви
продовжує будівництво
Свято-Миколаївського кафедрального собору
в м. Хмельницькому.

Усі, хто бажає зробити свій внесок у будівництво
Свято-Миколаївського кафедрального собору,
можуть перерахувати кошти на рахунок
управління Хмельницької Єпархії:

Розрахунковий рахунок (у гривнях):
р/р: 26001000252207 в ПАТ УСБ у м. Києві,
МФО 300023, ЄДРПОУ 21326071
Одержувач: Управління Хмельницької Єпархії УПЦ.
Призначення платежу: На будівництво Свято-Миколаївського
кафедрального собору.

Цвітуть осінні тихі небеса Версия в формате PDF Версия для печати Отправить на E-mail
Оглавление
Цвітуть осінні тихі небеса
По вірі вашій буде дано Вам
Тим, які люблять Бога... все співдіє на добро
Будьте ж милосердні, як і Отець наш Небесний

Біографічний нарис з ліричними і не зовсім ліричними відступами.

Прийшла довгоочікувана осінь – найулюбленіша мною пора року. Нинішньої осені, золотавого жовтня чекав як Божого провидіння. Очікував, бо позначені вони ювілейною віхою у житті дорогої моєму серцю людини, давнього товариша і духовного наставника. Осінь – час роздумів. Сподіваюсь, що ці журналістські нотатки – думи мої, зафіксовані на папері, додадуть світлих штрихів до портрету архіпастиря, богослова і неординарної людини.

По плодах їх – пізнаєте їх

Що здавалося б читець у храмі? Бубонить собі тексти церковних книг – та й годі. Авжеж. Коли читець Свято-Преображенського храму, що на околиці Харкова, читав Псалтир, в храмі панувала тиша і люди, здавалося, всотують кожне слово. Тим читцем був майбутній Владика Антоній (Фіалко). Доля привела його, уроженця Київщини, до нашого міста, якому судилося відіграти немалу роль на життєвому шляху теперішнього ієрарха і богослова. Саме Харків дав йому путівку для вступу в духовну семінарію. Саме Харківщина зустріла архімандрита Антонія у буремні і, мабуть, найважчі для нього часи наприкінці минулого століття.

Понад два роки служив архімандрит Антоній у Свято-Успенському храмі, що в райцентрі Золочів Харківської області. Його турботою і повсякденними піклуваннями стародавній Золочівський храм засяяв первозданною красою і став визначною пам’яткою віддаленого містечка. Та найголовніше – до храму потяглися люди, і не лише золочівці, а й мешканці навколишніх містечок. На великі і храмові свята велелюдні Хресні ходи виходили за огорожу храму, на вулиці. Батюшка, з дитинства закоханий у пісню, сам володів чудовим голосом. Це допомогло йому створити прекрасний хор, послухати спів якого приїздили навіть з обласного центру.

Дізнавшись про перебудову церковного життя у Золочіві та її натхненника, харківська громадськість почала запрошувати архімандрита Антонія на різноманітні заходи. Незабутні роки дев’яності. Час надій, сподівань, а ще – дискусій, суперечок у пошуках справедливості та істини.

Пам’ятаю, як навесні 1991 року, єпархіальне управління доручило архімандриту Антонію взяти участь у дискусії, що проходила в харківському Будинку вчителя. Тема її – перебудова мислення, релігійна та атеїстична свідомість. У величезному залі – яблуку ніде впасти. Інтелігенція, педагоги, студенти. Як з’ясувалося пізніше, серед присутніх було чимало атеїстів, сектантів і навіть прихильників такої екзотики, як РУН віра.

Появу на сцені православного архімандрита зал зустрів досить прохолодно, по кутках почулися злі репліки, на кшталт “та, що той піп може нам нового сказати?!” Священик говорив локанічно, але переконливо. Цитував Святе Письмо, наводив вислови відомих письменників, філософів, гуманістів. Він наче запрошував кожного замислитися, звернутися до потаємних струн власної душі. Душа, як відомо, немислима без віри, без Господа.

Проводжали архімандрита гучними оплесками. То була перемога. Після диспуту його оточила юрба молоді і священик що довго відповідав на запитання стосовно церкви і релігії.

Харківська міська газета “Слобода” запросила тоді архімандрита Антонія до співробітництва. Світським журналістам гостро бракувало знань з історії Церкви і православних традицій. Тривалий час архімандрит Антоній на громадських засадах виконував обов’язки консультанта з релігійних питань газети “Слобода”, редагував рубрику “Віра наша Православна”


 

© 2006-2010 Пресс-служба Хмельницкой Епархии УПЦ
При повному або частковому використанні матеріалів сайту посилання на сайт vladykaantoniy.org обов'язкове.

hosted by adgrafics inc.