Високопреосвященніший Антоній
Митрополит
Хмельницький і Старокостянтинівський
Главная arrow Обращения arrow Звернення 19.11.2015
Митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський

Содержание
Главная
Биография
Приемная
Награды
Послания
Интервью
Поздравления
Книга
СМИ о Владыке
Обращения
Карта сайта
Контакты
Труди Митрополита Антонія

«З молитвою та смиренням…»

Пожертвование

Управління Хмельницької Єпархії
Української Православної Церкви
продовжує будівництво
Свято-Миколаївського кафедрального собору
в м. Хмельницькому.

Усі, хто бажає зробити свій внесок у будівництво
Свято-Миколаївського кафедрального собору,
можуть перерахувати кошти на рахунок
управління Хмельницької Єпархії:

Розрахунковий рахунок (у гривнях):
р/р: 26001000252207 в ПАТ УСБ у м. Києві,
МФО 300023, ЄДРПОУ 21326071
Одержувач: Управління Хмельницької Єпархії УПЦ.
Призначення платежу: На будівництво Свято-Миколаївського
кафедрального собору.

Звернення 19.11.2015 Версия в формате PDF Версия для печати Отправить на E-mail

Image До організаторів та учасників
ХІ Всеукраїнської науково-практичної конференції
ІСТОРІЯ, КУЛЬТУРА ТА ОСВІТА:
ХРИСТИЯНСЬКИЙ ВИМІР
присвяченої 80-річчю від Дня народження спочилого у Господі
Митрополита Київського і всієї України Володимира

Шановні організатори та учасники конференції!

Цього року ми вдруге зібралися на наукову конференцію у стінах Хмельницького інституту МАУП імені спочилого у Господі Предстоятеля нашої Церкви Митрополита Київського і всієї України Володимира, вшановуючи 80-річчя від дня народження покійного.
Як відомо, Митрополит Володимир відійшов до Господа 5 липня 2014 року, на 79 році життя, після тривалої і виснажливої хвороби.
А народився Блаженніший Владика 23 листопада 1935 року у мальовничому селі Марківці Летичівського району Хмельницької області в селянській родині.
Цей зв’язок з простим українським народом він не втрачав ніколи. У всіх ситуаціях він залишався людиною з великим, люблячим та вірним серцем, завжди близьким до кожного.
Батьки Митрополита – Феодосія Іванівна та Маркіян Арсенович були людьми глибоко віруючими, у вірі й благочесті виховали своїх чотирьох синів, з яких Віктор був наймолодшим.
Особливу роль у духовному зростанні майбутнього першосвятителя відігравала мати, з якою маленький Віктор був особливо близький. Як молодший, він допомагав виконувати хатню роботу: мив посуд, прибирав, підбілював піч. Мати була для нього найдорожчою людиною.
З дитинства майбутній Первосвятитель пов’язав своє життя з Церквою, прислуговуючи у храмі рідного села. Після закінчення школи, де Віктор Сабодан був відмінником, він вступив до Одеської духовної семінарії, а далі – продовжив здобувати богословську освіту в Ленінградській духовній академії, яку закінчив у 1962-му році зі ступенем кандидата богослов’я за наукову працю «Христос Спаситель — Начальник світу». Роки навчання в ЛДА припали на нелегкий час «хрущовської відлиги», яка призвела до нової хвилі гонінь на Церкву.
Після закінчення Академії майбутній Митрополит був направлений в Одеську єпархію, де був висвячений у сан диякона, ієрея та пострижений у чернецтво з нареченням імені на честь святого рівноапостольного великого князя Володимира.
Після закінчення аспірантури при МДА, згідно з резолюцією Святійшого Патріарха Олексія І, архімандрит Володимир був призначений на посаду ректора Одеської духовної семінарії. Можна тільки уявити собі, наскільки важко в ті роки було нести послух ректора єдиної тоді в Україні духовної школи…
Дотепер з любов’ю згадують одесити тодішнього ректора семінарії як невтомного трудівника, глибокого богослова, блискучого проповідника і талановитого адміністратора.
Здібності та активна церковна діяльність архімандрита Володимира на посаді ректора ОДС привернули до нього увагу священноначалія і згодом від був висвячений у сан єпископа.
Як відомо, у єпископському сані Митрополит Володимир став видатним ієрархом, якого добре знали і цінували у всьому православному світі. Він був заступником начальника Духовної місії в Єрусалимі (1966 р.), представником Руської Православної Церкви у Всесвітній Раді Церков (1966–1968 рр.), ректором Московської Духовної Академії (1973–1982 рр.), де захистив магістерську дисертацію на тему: «Екклезіологія у вітчизняному богослов’ї», Патріаршим екзархом Західної Європи (1984–1987 рр.), Керуючим справами Московської Патріархії (1987–1992 рр.).
Авторитет Митрополита Володимира був великим і за кордоном – він працював у ЮНЕСКО, на Конференціях Європейських Церков, був академіком та почесним доктором престижних міжнародних інститутів, академіком Академії інформації при ООН, Міжнародної кадрової академії Ради Європи ЮНЕСКО.
Але головним послухом його життя стало Перво-святительське служіння Українській Православній Церкві з 1992-го по 2014 роки, коли, завдячуючи його духовній мудрості, українське Православ’я досягло могутнього злету, ставши провідною силою у суспільстві. Завдяки старанням Митрополита Володимира в Україні більш, ніж удвічі збільшилася кількість церковних громад, були відкриті нові храми та монастирі; Церква через свої благодійні програми та акції почала активно впливати на суспільство, сприяти гуманізації його пріоритетів, оптимізації соціального клімату.
Не дивлячись на важке становище, в якому опинилася Українська Православна Церква в 1992 році, Митрополит Володимир зумів вивести її з ізоляції у відносинах з Державою та налагодити конструктивний діалог у справі пастирської опіки усіх верств населення та Державних інституцій, а також встановити партнерські стосунки з діячами освіти, науки і культури, громадськими організаціями.
Митрополит Володимир був людиною високої культури, багатогранних духовних обдаровань і разом з тим – євангельської простоти та смирення. Владика мав світську юридичну освіту, володів французькою мовою, писав вірші, був автором багатьох наукових богословських праць.
Спочилий у Господі Митрополит Володимир явив своїм життям нам приклад патріотизму і високої, європейської культури. Вболіваючи душею за майбутнє України, Митрополит Володимир бачив майбутнє нашої Держави лише у Євросоюзі та наголошував, що в умовах політичної нестабільності, «євроінтеграція для нашої країни є очевидним благом».
Будучи чутливим до суспільних процесів, Митрополит Володимир водночас робив усе можливе, щоб Церква була однаково прийнятною для людей з різними політичними поглядами та ідеологічними вподобаннями. Таким чином, по слову Апостола, він був «усім для всіх» (1 Кор. 9:22).
Визнання авторитету Блаженнішого у православному світі промовисто засвідчують найвищі нагороди Помісних Православних Церков. Видатні заслуги були відзначені також і численними високими державними нагородами, серед яких орден Дружби Народів (СРСР), орден великого князя Ярослава Мудрого усіх ступенів (Україна). Найвищим ж визнанням Предстоятеля з боку Української держави стало нагородження Митрополита Володимира орденом Держави та званням «Героя України» у 2011 році.
Блаженніший Владика був і залишиться для чисельних нащадків обличчям Української Православної Церкви, адже за роки його Предстоятельства виросло нове покоління, яке не пам’ятає своєї Церкви без нього. Живим словом, сповненим духовною мудрістю та художніми образами, він мав дар торкатися самої душі людини, спонукаючи її переглянути своє життя та намагатися йти у слід за Христом.
Золотим правилом Його Блаженства були слова: «Нічого для себе не просити і ні від чого не відмовлятися». Це справжня вершина християнського смирення і послуху – задовольнятися тим, що маєш. І тому сьогодні ці слова звучать як заповіт всім вірним Української Православної Церкви.
Споглядаючи життєвий шлях нашого Блаженнішого Господина і Отця, будемо, за словами апостола Павла, «наслідувати його вірі» (Євр. 13:7).
Ми віримо, що разом з блаженною кончиною Митрополита Володимира боголюбивий український народ отримав того, хто невпинно молитиметься за Україну і за всіх нас, стоячи перед престолом Божим.
Тож, молитвами спочилого Предстоятеля, нехай Господь допоможе нашій Українській Державі вийти із важкої політичної ситуації, у якій ми усі опинилися в останні роки, а нам, дає сили долати все гріховне та бути гідними дітьми Святої Православної Церкви, нашої Вітчизни та спадкоємцями вічного життя!
Бажаю усім учасникам конференції плідної роботи, успіхів та натхнення!

З повагою

Керуючий
Хмельницької єпархії УПЦ

+ АНТОНІЙ,
МИТРОПОЛИТ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ

19 листопада 2015 рік.
м. Хмельницький.

 
« Пред.   След. »

© 2006-2010 Пресс-служба Хмельницкой Епархии УПЦ
При повному або частковому використанні матеріалів сайту посилання на сайт vladykaantoniy.org обов'язкове.

hosted by adgrafics inc.