Високопреосвященніший Антоній
Митрополит
Хмельницький і Старокостянтинівський
Главная arrow Обращения arrow Звернення до учасників конференції 16.05.2014
Митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський

Содержание
Главная
Биография
Приемная
Награды
Послания
Интервью
Поздравления
Книга
СМИ о Владыке
Обращения
Карта сайта
Контакты
Труди Митрополита Антонія

«З молитвою та смиренням…»

Пожертвование

Управління Хмельницької Єпархії
Української Православної Церкви
продовжує будівництво
Свято-Миколаївського кафедрального собору
в м. Хмельницькому.

Усі, хто бажає зробити свій внесок у будівництво
Свято-Миколаївського кафедрального собору,
можуть перерахувати кошти на рахунок
управління Хмельницької Єпархії:

Розрахунковий рахунок (у гривнях):
р/р: 26001000252207 в ПАТ УСБ у м. Києві,
МФО 300023, ЄДРПОУ 21326071
Одержувач: Управління Хмельницької Єпархії УПЦ.
Призначення платежу: На будівництво Свято-Миколаївського
кафедрального собору.

Звернення до учасників конференції 16.05.2014 Версия в формате PDF Версия для печати Отправить на E-mail

ImageЗвернення
Митрополита
Хмельницького і Старокостянтинівського АНТОНІЯ
до організаторів та учасників
VII Всеукраїнської науково-практичної конференції

“ІСТОРІЯ, КУЛЬТУРА ТА ОСВІТА:
ХРИСТИЯНСЬКИЙ ВИМІР”

Шановні організатори та учасники конференції,
ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Сьогодні вже усьоме Хмельницький інститут МАУП, спільно з управлінням Хмельницької єпархії Української Православної Церкви, проводять важливе вчене зібрання, метою якого є об’єднання усіх зусиль в ім’я відродження духовності та патріотизму у сучасній складній ситуації, яка склалася в Україні, а також популяризація Православної книги – це надає конференції особливої актуальності.
Цього року ми відзначаємо 450-річчя Православної книги, адже саме стільки років минуло з тих пір, як вийшов відомий першодрук – «Апостол» диякона Івана Федорова. Але важливо зазначити, що першодрукар Іван Федоров плідно працював і в Українських землях, відродивши тут занедбану друкарську справу. Цей ювілей надихає до переосмислення великого значення Православної літератури у формуванні самобутньої культури народу, піднесення на якісно вищий щабель його освіти та формування світоглядної вертикалі.
Говорячи про патріотизм, слід зазначити, що він є невід’ємною частиною життя справжнього християнина. Пастирське богослов'я зазначає як настанову для священика, наступне твердження: «… як неможливо стверджувати, що любиш Бога, якщо не маєш любові до ближнього, так неможливо полюбити Небесну Вітчизну, Царство Боже, не маючи глибокого досвіду глибокої, щирої любові до Батьківщини земної… ».
З рідною країною та її народом людина зв’язана нерозривними узами з самого дитинства: духовний досвід минулих поколінь її співвітчизників щедро наповнює її душу. Як свого часу зазначив один з церковних ієрархів: “Любов справжнього пастиря обов’язково повинна простиратися на його земну Батьківщину, яка для кожного православного християнина є Землею Святою, освяченою могилами батьків, а ще більше – подвигами героїв, страстотерпців, святителів, преподобних і інших подвижників духа… Маючи ревність про досягнення Небесної Вітчизни, вони любили і Вітчизну земну та турботами про її устрій возвели свій патріотизм – цю природну потребу серця, у християнську чесноту…” (Святіший Патріарх Пимен. Настільна кн. священнослужителя. - т. 8; ст. 148).
Справді, з апостольських часів і донині неможливо представити собі істинних християн, які б не підносили молитви за свою країну, владу та народ, життя яких було б відірване та ізольоване від життя їхніх співвітчизників.
Проповідуючи любов до Батьківщини, Церква, водночас, протягом усього свого існування, засуджувала будь-які дії, які несли б зневагу до людей інших національностей, навіть якщо ці вчинки прикриваються різними псевдо-патріотичними гаслами, релігійною чи етнічною доречністю. На підтвердження цих слів ми маємо високий приклад нашого земляка – клірика Свято-Різдво-Богородичного Проскурівського кафедрального собору – протодиякона Климента Кучаровського, який 18 лютого 1919 року, спасаючи єврейські сім’ї під час погромів, загинув сам, «…поклавши душу свою за другі своя…» (Ін. 15, 13). Та не лише його одного … Отже, усім нам зараз потрібно усвідомити і завжди пам’ятати про те, що християнство, яке, за великим рахунком, не є національною релігією ні для одного з народів світу, бо в його суті не національна ідея, а ідея спасіння, не тільки допускає, але і освячує справжній патріотизм та національну самобутність. Православ’я, як основна релігія українців, освятило національні інтереси, національні ідеї, традиції, нашого побожного народу, сповнивши їх вищим смислом любові, самопожертви, доброзичливості, миролюбства, толерантності, милосердя та всепрощення.
Згадуючи сьогодні і про 450-річчя виходу першої друкованої Православної книги, нам усім буде корисно ще раз замислитись над роллю Православної літератури у житті народу. Диякон Іван Федоров, будучи незрозумілим для своїх сучасників та вигнаним з Москви, знайшов собі притулок в Україні, видавши у Львові рівно через десять років після Московського першодруку Львівського «Апостола», а згодом і «Буквар» та «Острозьку Біблію» - через ці книги, Божественні істини стали доступними нашим предкам. Самого Івана Федорова та його жертовну працю у повній мірі ми можемо оцінити лише сьогодні, через пів тисячоліття після виходу першої друкованої книги. Як важливо, що це була саме книга Святого Письма – не словник, не збірка казок, чи оповідань, не список Державних законів, а саме «Апостол», а невдовзі і повна Свята Біблія стали дороговказом для наших побожних предків, адже вони містять найголовніший Закон у світі – Закон Божий, Закон любові, всепрощення та милосердя…
Тож, нехай плідна праця вченого зібрання стане черговим кроком на шляху до формування справжнього патріотизму у нашому українському суспільстві та виховання любові до Православної книги, а особливо до Святого Письма у молодого покоління! Згадаймо, як важко було придбати Біблію ще 25-30 років тому! А сьогодні ми маємо Її у кожній родині, але чи відкриваємо? Чи вивчаємо Її? Чи намагаємось втілити у своєму житті ті закони, заради яких, приклонивши Небеса, Христос прийшов на землю та був розп’ятий на хресті? Про усе це важливо говорити, читати, писати, досліджувати, бо ці питання, без перебільшення, є питаннями життя…
Бажаю усім учасникам конференції плідної роботи, успіхів та натхнення!
Закликаю на Вас Боже благословення: нехай неупереджений обмін думками слугує на благо Держави і Церкви та на користь кожного з нас!
Дякую за увагу!

З повагою
Керуючий
Хмельницької єпархії УПЦ

+АНТОНІЙ,
МИТРОПОЛИТ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ

 
« Пред.   След. »

© 2006-2010 Пресс-служба Хмельницкой Епархии УПЦ
При повному або частковому використанні матеріалів сайту посилання на сайт vladykaantoniy.org обов'язкове.

hosted by adgrafics inc.