Високопреосвященніший Антоній
Митрополит
Хмельницький і Старокостянтинівський
Главная arrow Обращения arrow Звернення 17.03.2011
Митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський

Содержание
Главная
Биография
Приемная
Награды
Послания
Интервью
Поздравления
Книга
СМИ о Владыке
Обращения
Карта сайта
Контакты
Труди Митрополита Антонія

«З молитвою та смиренням…»

Пожертвование

Управління Хмельницької Єпархії
Української Православної Церкви
продовжує будівництво
Свято-Миколаївського кафедрального собору
в м. Хмельницькому.

Усі, хто бажає зробити свій внесок у будівництво
Свято-Миколаївського кафедрального собору,
можуть перерахувати кошти на рахунок
управління Хмельницької Єпархії:

Розрахунковий рахунок (у гривнях):
р/р: 26001000252207 в ПАТ УСБ у м. Києві,
МФО 300023, ЄДРПОУ 21326071
Одержувач: Управління Хмельницької Єпархії УПЦ.
Призначення платежу: На будівництво Свято-Миколаївського
кафедрального собору.

Звернення 17.03.2011 Версия в формате PDF Версия для печати Отправить на E-mail

Звернення
Митрополита
Хмельницького і Старокостянтинівського
Антонія
до організаторів та учасників
Всеукраїнської науково-практичної конференції
«Подільська еміграції в контексті
європейської та світової культури»

Шановні організатори та учасники вченого зібрання!

ImageСьогодні на Хмельниччині відбувається визначна подія: починає роботу Всеукраїнська науково-практична конференція «Подільська еміграція в контексті європейської та світової культури», метою якої є дослідження актуальних питань: історії переселенського руху подолян, процесу формування і функціонування подільських діаспорних груп, етнокультурних процесів в середовищі подільської еміграції, культурно-освітньої спадщини і життя та діяльності видатних постатей подільської еміграції та багато іншого.
Говорячи про еміграцію та чинники, які спонукали людей відриватися від рідної землі та свого коріння для продовження життя і діяльності в умовах чужої країни, в іншому етнокультурному середовищі, не можливо оминути увагою представників Православної ієрархії та духовенства, які з різних причин покидали Україну та Подільський край у непевні часи, не лише зберігаючи на чужині у чистоті Православну віру, але й проповідуючи її у інших землях.
Гортаючи сторінки життєписів таких видатних представників еміграції як Митрополит Антоній (Храповицький), Анастасій (Грибановський), Філарет (Вознесенський), Віталій (Устінов), подолянин протоієрей Василь Зіньковський, архімандрит Кіпріан (Керн), протоієрей Георгій Флоровський, священик Олександр Єльчанінов, богослов-догматист Володимир Лоський та багато-багато інших, переповнюєшся повагою до людей, сила духу яких не лише дозволила їм вижити у важкі часи, здолавши чималі моральні і матеріальні труднощі, але й розвинути богословську науку, яка через атеїстичну ідеологію тодішнього режиму тимчасово не мала можливості повноцінно розвиватися на усьому радянському просторі; та основне – зберегти Православну віру, яка, у свою чергу, духовно опікала і підтримувала паству діаспори.
Збереження віри та Церкви в еміграції дозволило духовно не зламатися тисячам людей, які у силу обставин були відірвані від Батьківщини: на чужині вони гуртувалися навколо Православних парафій, засновували братства, сестринства, опікунські ради, та інші об’єднання, що дозволяло громаді спілкуватися, робити загальну справу та спільно молитися.
Нажаль, але логічний наслідок будь-якої еміграції і життя на чужині – це процес поступового розчинення емігранта та його родини серед іноземців. Звичайно, така денаціоналізація відбувається впродовж не одного покоління, але рано чи пізно це, як правило, таки відбудеться. Та, як показала історія, саме Православна Церква істотно гальмувала вказаний процес, гуртуючи та виховуючи культурно і духовно багато поколінь емігрантів. Незалежно у яку епоху люди покидали рідну країну – чи це було у 20-ті роки, в період т. з. «білої еміграції», чи у 40-ві, під час «другої хвилі» еміграції, чи на початку 90-х – у післярадянський період, усі люди, що виїхали на проживання у інші країни, не дивлячись на корені ідеологічні протиріччя між собою, з’єднувалися та зживалися один з одним на чужині, перебуваючи у лоно Православної Церкви.
Таким чином, живучи у вигнанні і бідності, у світі, який часто не розумів страждання її народу, Православна Церква поза межами України зуміла об'єднувати людей, стаючи для них тим куточком батьківщини, куди завжди тягнулося їхнє серце.
Можна чимало наводити прикладів діяльності Православних громад у різних країнах світу, але важливо констатувати основний факт – Церква, будучи не від світу цього, де немає «…ні елліна, ні іудея, ні варвара, ні скіфа…» (Кол., 3,11), у будь-якому куточку світу завжди слугувала вірним тим острівцем надії, куди тягнулося серце і де, незважаючи на будь-які труднощі, люди чули рідну мову, знаходили тепле спілкування, розуміння і християнську любов.
Тож, нехай неупереджений обмін думками, визначений напрямками роботи, слугує на благо науки та допоможе оцінити внесок подільської еміграції у світову культурну і наукову скарбницю!
Усім, хто потрудився над організацією вченого зібрання приношу щиру подяку та закликаю Боже благословення на роботу конференції!

З повагою
Керуючий
Хмельницькою єпархією

+Антоній,
Митрополит
Хмельницький і Старокостянтинівський

 
« Пред.

© 2006-2010 Пресс-служба Хмельницкой Епархии УПЦ
При повному або частковому використанні матеріалів сайту посилання на сайт vladykaantoniy.org обов'язкове.

hosted by adgrafics inc.