Високопреосвященніший Антоній
Митрополит
Хмельницький і Старокостянтинівський
Главная arrow Послания arrow Різдвяне послання 2009 рік
Митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський

Содержание
Главная
Биография
Приемная
Награды
Послания
Интервью
Поздравления
Книга
СМИ о Владыке
Обращения
Карта сайта
Контакты
Труди Митрополита Антонія

«З молитвою та смиренням…»

Пожертвование

Управління Хмельницької Єпархії
Української Православної Церкви
продовжує будівництво
Свято-Миколаївського кафедрального собору
в м. Хмельницькому.

Усі, хто бажає зробити свій внесок у будівництво
Свято-Миколаївського кафедрального собору,
можуть перерахувати кошти на рахунок
управління Хмельницької Єпархії:

Розрахунковий рахунок (у гривнях):
р/р: 26001000252207 в ПАТ УСБ у м. Києві,
МФО 300023, ЄДРПОУ 21326071
Одержувач: Управління Хмельницької Єпархії УПЦ.
Призначення платежу: На будівництво Свято-Миколаївського
кафедрального собору.

Різдвяне послання 2009 рік Версия в формате PDF Версия для печати Отправить на E-mail

ImageРІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Митрополита
Хмельницького і Старокостянтинівського
АНТОНІЯ
Боголюбивим пастирям,чесному чернецтву
і всім вірним чадам Хмельницької Єпархії
Української Православної Церкви

«Радійте, небеса, звеселися ти, земле,
ви ж, гори, втішайтеся співом,
бо Господь звеселив народ Свій»
Ісаї 49, 13.

Улюблені у Господі всечесні отці, боголюбиві іноки й інокині, браття і сестри - усі мої вірні духовні чада Хмельницької єпархії УПЦ та за її межами!
Від усієї душі і серця вітаю усіх Вас з чудовим і великим святом Різдва Христова, святом Втілення Слова Божого, яке принесло нам небувалу, незбагненну звістку про Бога і радість, про прихід на землю Спасителя світу!
Прагнучи наблизитися до таємниці боговтілення Сина Божого, проникнемо духовним поглядом в глибину століть і побачимо відпадіння першої людини від Бога, яка через непослух стала рабом гріха. З того часу і до приходу в світ Ісуса Христа людина не могла здолати свою гріховну природу і, безсила що-небудь змінити, томилась в духовній темряві. За 400 років до Різдва Христового древній філософ Платон писав: «Не бути на землі порядку, хіба тільки який-небудь незвичайний Божий випадок встановить його між людьми. Хіба тільки Бог, прихований в образі людини, пояснить нам і наше ставлення до Нього, і наші взаємні обов’язки один до одного».
Так, лише Всемогутній Бог міг вивести людство із стану духовного сум’яття, позбавити від гріха, прокльону і смерті. Розуміючи це, Богообраний народ жив надією на прихід Месії. І не безпідставно, бо, не дивлячись на гріхопадіння, людство не було позбавлене милосердя і любові Божої, йому дана була обіцянка Господом, що влада диявола над ним не вічна і буде зруйнована Спасителем світу (Бит. 3, 15). І надалі Бог, як говорить апостол Павло, багато разів і багатьма способами посилав людині допомогу через пророків. (Євр. 1, 1).
Але вінцем милості Божої і здійснення сподівань народів став прихід в світ Єдинородного Сина Божого Господа нашого Ісуса Христа. Здійснилось те, до чого дуже сильно прагнули праотці, що пророки передбачали і праведні бажали бачити. Бог з’явився на землі плоттю і вселився між людьми, говорить святитель Іоан Златоуст.
Бог з’явився людям небувалим і незбагненим чином. Він відкрився у втіленні Христовому; Бог став одним з нас. Але не в славі, а в немочі: безпорадним і знедоленим, уразливим і неначе переможеним, зневаженим для усіх, хто вірить лише в силу і в земну велич.
У цю першу ніч, коли Бог став людиною, коли Сам Живий Бог перебував тілесно серед людей на землі, Він долучився, до найважчої людської знедоленості. Ніхто не впустив Його Матір в свій дім, всі признали Його чужим, всі відіслали Його в далеку, безкінечну дорогу, яка тягнулася перед мандрівниками – без даху і без втіхи. Він був чужий, ніким не бажаний, виключений і залишений. Це – початок Його дороги; і на цій дорозі Він долучився всім, хто живе чужим серед людей. А скільки таких людей, яким нікуди піти, яких ніхто не чекає, про яких ніхто не зітхає, яким ніхто не готовий відкрити свій будинок, тому що вони чужі або тому, що страшно залучитися долі людей, знедолених не лише нещастям, але й людською злістю!
Наша справа, християн, побачити в них образ Того Бога, Якого ми благоговійно шануємо, і так їх прийняти, як ми прийняли б тепер Христа, якби Він з’явився перед нами знедоленим, ураженим, безпорадним, ганебним, ненависним і гнаним.
З приходом у світ Ісуса Христа Бог знову відкрився людині, бо Христос – є образ Бога невидимого (Кол. 1. 15). Його прихід в світ явився початком повернення людства до Світла і Істини. Немеркнуче світло євангельської істини засяяло всьому світу провідною зіркою, вказуючи спасительну дорогу до вічного життя.
Ось чому в благословенну Віфлеємську ніч ангели піснею «Слава у вишніх Богові, і на землі мир, в людях благовоління» (Лк. 2. 14), прославили втілення Сина Божого і повідомили, що Христос, який прийшов на землю, приніс людям благословенний мир і благовоління Боже.
Пам’ятаймо, що мир Христовий перемагає ворожнечу світу цього, що тільки маючи цей мир в серці своєму, людина може вистояти у всіх життєвих бурях і негодах.
Святкуючи Різдво Христове, підводячи підсумки минулого 2008 року, і вступаючи в Новий Рік милості Божої, подякуємо Господу за Його милість до нашого народу, нашої Церкви і нашої Держави.
Минулий рік для нашої Хмельницької єпархії, не дивлячись на труднощі, був плодотворним. Наша Церква продовжувала свою місію на Поділлі, ведучи людей по шляху спасіння.
По молитвах Пресвятої Богородиці і всіх святих в нашій єпархії продовжується відродження церковного життя, відновлення, будівництво і відкриття храмів і монастирів, ведеться науково - просвітницька і соціальна робота.
У минулому році милістю Божою я звершував богослужіння в нашому кафедральному місті, освячував храми, відвідував приходи й монастирі єпархії. Я також приймав участь в засіданнях Священного Синоду УПЦ, в роботі Освячених Архієрейських Соборів РПЦ і УПЦ, брав участь в святкуванні 1020 – ліття хрещення Русі в Києві, приймав участь в святкуванні з нагоди Ювілею Пилявської битви, в Обласних і Всеукраїнських заходах, присвячених голодомору 1932-1933 р.р. і інших подіях.
Вже більше місяця пройшло з тих пір, як Господу було завгодно призвати до себе Предстоятеля Руської Православної Церкви Святійшого Патріарха Олексія ІІ. Важка ця втрата для Православ’я, особливо в даний час, коли корабель церковний доводиться вести до тихої пристані серед бурхливих хвиль життєвого моря.
Дорогі брати і сестри! По слову апостола Павла, «Бо Боже й немудре - розумніше воно від людей, а Боже немічне - сильніше воно від людей !» (1Кор.1,25). Покладемо ж всі уповання наші на Христа Життєдавця і будемо молитися, щоб Господь упокоїв його душу с праведними. Будемо молитися також, щоб Новий 2009 рік був мирним, творчим і благословенним для кожного із нас.
Від щирого серця, ще раз вітаю Вас усіх з Різдвом Христовим і Новим Роком! Бажаю Вам міцного здоров’я, духовного вдосконалення і всього доброго.
В світлу Різдвяну ніч розкриємо ж серця наші для зустрічі дивного Богонемовляти, що призиває нас любити один одного, як полюбив Він нас. Нехай буде нашим різдвяним подарунком один одному взаємна любов та повага. І нехай зіллються голоси наші з радіючим хором Всесвіту, що сповістив про диво Народження в світ Бога Істинного: «Радійте, небеса, звеселися ти, земле, ви ж, гори, втішайтеся співом, бо Господь звеселив Свій народ» (Ісаї 49, 13).
Нехай світло Різдвяної зірки осяє світлом правди, миру і любові кожну оселю і родину і нехай завжди лунає на нашій землі ангельський спів:

«Слава в вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!»

+Антоній
Митрополит
Хмельницький і Старокостянтинівський


Різдво Христове
2008-2009
м. Хмельницький

 
« Пред.   След. »

© 2006-2010 Пресс-служба Хмельницкой Епархии УПЦ
При повному або частковому використанні матеріалів сайту посилання на сайт vladykaantoniy.org обов'язкове.

hosted by adgrafics inc.